Спеціально підібрана команда епідеміологів шукала збудників сибірської язви у пацієнтів українських лікарень. Основним замовником дослідження виступало Міністерство оборони США у особі Агентства зниження військової загрози (DTRA) та компанія CH2M. Ці назви вже звучали весною, коли піднявся галас щодо «біолабораторій».
Згідно опублікованих документів, метою дослідження був пошук «прихованих» форм ураження сибірською язвою, які можна було однозначно діагностувати наявними засобами. Для цього МО США найняли цілу команду українських епідеміологів з профільних закладів Мінздраву та Міноборони України, назвавши це «Інтервенційною епідеміологічною службою» (ІЕС). Цікаво зазначити, що інформація про ІЕС є на сайті Центру суспільного здоров’я України, однак жодних згадок про роль США там немає.
1.Скріншот запрошення до участі у програмі ІЕС, де згадується організатор в особі DTRA
Ще один важливий нюанс – у документах, що наявні у розпорядженні редакції, представлені два різних за формою протоколи дослідження. В одному, який був призначений для американської сторони, вказано, що для дослідження залучаються 392 пацієнти лікарень, а в іншому, який складений у Києві, всього «близько 100».
2.Скріншот звіту про хід експерименту, призначеного для DTRA, де вказується цифра у 392 пацієнти
3.Скріншот протоколу дослідження, складений для українських дослідників, де заявлено 100 пацієнтів
Чи означає це, що американці не довіряють українським епідеміологам та у зв’язку з цим не надають усієї інформації? Чому звіти для США та України відрізняються? Документи не дають відповіді на ці запитання.
Втім, неодноразово зазначалося, що подібні проєкти, особливо під керівництвом американських колег, мають давній та доволі таємний характер. Родоначальниками співпраці були екс-президенти Ющенко, Янукович та Порошенко. Ми також вважаємо, що керівництво України, в тому числі Президент Зеленський, не знали про те, на скільки глибокою є співпраця у цій сфері.
Про це свідчить те, що досі не публікувалося жодного документу за підписом Володимира Зеленського, який затверджував би співпрацю МО США з МОЗ. Крім того, Президент України досі жодного разу цю тему навіть не прокоментував, оскільки усі ці дослідження були узгоджені з його попередниками. По суті, він до цього не має жодного відношення, та навряд чи він має час займатися цією історією. Турбот та проблем зараз вистачає.
До речі, багато з українських чиновників (в т.ч. з регіональних підрозділів СБУ) насправді намагалися розібратися у тому, що відбувається. Нажаль, їхні зусилля були припинені на самому початку.
Разом з тим, недомовки породжують домисли. Саме зараз з боку влади було б правильним відкрито прокоментувати усі особливості співпраці нашого Мінздраву з американським МО, аби не давати чим поживитися пропагандистам та підтвердити чесний та прозорий характер допомоги з боку наших союзників.